Свято Останнього дзвоника

У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Воно радісне й водночас сумне. Радісне, бо закінчився навчальний рік. Попереду — чудові літні канікули. А сумне, бо сьогодні дзвоник востаннє пролунав для наших найстарших учнів — одинадцятикласників.
А ви летіть собі, летіть,
Від болю і розлуки не впадіть.
Летіть, та білих крилець не ламайте,
А падаючи, знову підіймайтесь.
Тернами встелені путі-дороги
Й стрімкої річечки круті пороги
Нехай у вашій долі обминуться.
Ви ж бійтеся з любов’ю розминуться,
Зустрічному дозвольте обігріться,
На біль свій і на втому усміхніться.
Хороших друзів завжди вибирайте,
Своїх батьків ніколи не цурайтесь.
З любові й болю зіткане життя…
Цьому, що є, не буде забуття.
А ви летіть… Додому повертайтесь,
Та на минуле часом оглядайтесь.